Куренівська трагедія

Куренівська трагедія — одна з низки злочинів минулого тоталітарного режиму. Передісторія лиха – створення відстійника відходів виробництва цегельного заводу для замулення та майбутньої ліквідації Бабиного Яру.

Спорудили земляну дамбу (замість залізобетонної). Роботи велися з величезними порушеннями технології і супроводжувалися звичайним нехлюйством вищого партійного і міського керівництва. Не працювала, або майже не працювала, дренажна система відведення відфільтрованої води, що призвело до накопичення у відстійнику декількох мільйонів кубічних метрів глиняної пульпи.

Ще за тиждень до катастрофи міська влада була попереджена про те, що почалася фільтрація води через дамбу і про необхідність вжиття термінових заходів для її зміцнення. У відповідь — ні пари з уст. Та що ще можна було чекати від партійного керівництва? Наближалось 8 березня. І за підготовкою до святкування нікому не хотілося псувати собі настрій через якусь там дамбу. Витримає!

А тим часом просочування води крізь дамбу все зростало. Малесенькі струмочки перетворювалися у потік. Запас міцности споруди виявився не безкінечним. І біда сталася. 13 березня 1961 р. близько 9 год. 30 хв. дамба не витримала. Гігантський потік глиняної пульпи заввишки близько 8 м ринув з Бабиного Яру на Куренівку. Вал пульпи нищив усе на своєму шляху. Цією гігантською хвилею було майже дощенту накрите трамвайне депо ім. Красіна. Будівлі, трамваї, автобус, тролейбус трощило, мов сірникові коробки. Ламало дерева, електроопори, кам’яні мури, приватні будівлі. Жах прийшов на древню Куренівку!

А що ж влада, що ж «честь, совість і розум епохи», що так розпиналась про свою любов до народу? Інформаційна блокада, заборона фотографувати, заборона ховати з вказівкою дати смерти, наказ ховати загиблих на різних цвинтарях Києва (і навіть на сільських кладовищах).

І — брехня, як завжди! — «Так, є людські жертви. Близько 50 чоловік…»

Та майте совість! Лише кількість загиблих працівників депо, загиблих у тролейбусі, автобусі, накритих хвилею, в декілька разів перевищує офіційну статистику!

А сотні загиблих на вулиці, в приватних садибах? Ніхто не взяв на себе відповідальність за злочинну бездіяльність, за забиті тілами морги Києва, за жертви Куренівської трагедії (а число їх, за найгрубішими підрахунками, перевищує 1500 чоловік!). Навпаки, іменем колишнього голови міськвиконкому Давидова названа одна з вулиць Києва. Це ж не що інше, як блюзнірство, знущання над пам’яттю безвинно загиблих! І чи не настав час виправити цю жахливу помилку?!

13 березня ц. р. відбулося вшанування пам’яті жертв Куренівської трагедії. Перед відкриттям жалобного зібрання відбулось покладання квітів до обеліска з викарбуваними іменами загиблих працівників трамвайного депо. Промовці на траурному мітингу добрим, теплим словом пом’янули пам’ять безвинних жертв Куренівської трагедії.

У скорботному зібранні взяли участь представники КМО ОУН. Після жалобного зібрання святі отці відправили панахиду пам’яті жертв Куренівської трагедії.

Ігор ПЛОХИЙ

Висловлюємося

Багаті не схожі на нас з вами - у них грошей більше.
Ернест Хемінгуей