Сторінки з історії престижного видавництва

Анатолій Вікторович Кудрицький обіймав посаду заступника головного редактора «Видавництва (тоді — Головна редакція) Української енциклопедії» з часів Миколи Бажана і керував велетенським колективом, який за роки самостійності нашої держави згинув так природно і безпомічно, що неможливо з’ясувати причини. Після смерті головного редактора поета-академіка М. Бажана «начальником» «Енциклопедії» поставили депутата Верховної Ради УРСР, академіка від хімії Федора Бабичева — за принципами партії на цю авторитетну посаду коронувалася відома людина — український ЦК комуністів справедливо вважав, що «Енциклопедія» — паспорт держави. Для цієї місії Кудрицький мав замало заслуг, хоча енциклопедистом він був класним і, без перебільшення можна сказати, єдиним у такому ранзі фахівцем. Академік в усьому покладався на свого заступника і це розправило йому творчі крила.

Писав вечорами у своєму кабінеті зі старовинним каміном у старовинному будинку на вул. Богдана Хмельницького, 51-а. Надворі стояв 1991 рік. Після проголошення незалежності Україна готувалася до референдуму, щоб її ствердити. Енциклопедичні плани пов’язувалися з самостійністю держави. Його наміром було творення енциклопедичних довідників для кожної області: це його персональний проект, цікавий, насамперед, неповторними історичними темами. Світ побачили два випуски — «Київ» і «Чернігівщина». Третій — «Полтавщина» — перебував на стадії верстки.

Анатолій Кудрицький був гарним чоловіком. Високий, ставний, з густим чубом, непокірним при хвилюванні, скептичною усмішкою та розважливою поведінкою, він викликав серед мінливих серцем жінок природні симпатії. Чуттєвої ментальності енциклопедистки щоденно молодичились свіжим вбранням, що в принципі не грішно навіть стосовно панівних тоді цнотливих канонів, бо це додавало краси і тонусу всім. Але літа збігали, змінювалися настрої, оцінки суспільних негараздів, у центрі яких опинилася «Енциклопедія».

У незалежній Україні Анатолія Вікторовича очікувала виснажлива боротьба за існування «Енциклопедії», яку він вів ще п’ять з лишком років. Не лише «Енциклопедії» як контори, а й «Енциклопедії» як проекту. Усе перемішалось, розвалювалось. Серед безгрошів’я і раптової злиденності наставав крах праці і надій. Престиж енциклопедій сповз до нуля. Люди місяцями очікували законну заробітну плату. Колектив видавництва зменшився майже у десять разів: виживали, хто, як і де міг. Серце людини, яка присвятила життя енциклопедичній справі, не схотілотерпіти наруги, зупинилося на лікарняному ліжку, коли ще не жеврів світанок. На Байковому цвинтарі святий отець запечатав гріб атеїста-небіжчика, щоб не завелася нечиста сила і чоловік міг гарно виспатися до Страшного суду. Над ним виросла гора прощальних вінків і букетів: добру людину кругом шанують. Мертві квіти за ніч грішники розікрали на продаж, і не один олігарх подарував їх, наче живі, своїм близьким на радість. І зі сходом сонця горбик рудої глини журно визирав з вічного лона його домовини.

Микола КІПОРЕНКО

Висловлюємося

Багаті не схожі на нас з вами - у них грошей більше.
Ернест Хемінгуей